…і знову сон.
А, може вже і ні…
Забуду розпач і відкину втому.
Стежиною, що зіткана із зір,
повернуся
увечері додому.
Давно вже
призабувся смак весни.
Багряним цвітом квітнуть небокраї.
І ти приходиш в теплі мої сни.
Я знаю,
так насправді не буває.
По факту,
це – ілюзія, обман…
Найлегший спосіб пережити горе.
Твій силует, загорнутий в туман.
П’янкий нестерпно
пам’яті дурман.
І сни мої… І сни мої – як море…
(1983р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2013
автор: гостя