Життя як марево, я сплю.
І крізь вітри і заметілі
Почую я твоє «Люблю»,
А я скажу тобі «Не вірю».
І серед тисячі зізнань,
Немає щирого зізнанння,
І серед тисячі коханнь,
Брехливіше твоє кохання.
Навіщо кажеш про любов,
Коли її не відчуваєш?
Чому «люблю» ти кажеш знов,
А очі у пітьму ховаєш?
Твої слова – це все миттєве,
Забуте й кинуте в вітри.
Своє кохання безчуттєве
Назад з собою забери.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468124
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Валерія Кропівна