Сад столітній, мов стара людина.
Березневі саду сняться сни.
І, коли на серці зимна днина,
Мріє про симфонію весни.
Сад втомився з року в рік дзвеніти,
Дарувати всім свої плоди.
Хоче він, щоб відпочили віти,
Прагне спить джерельної води...
А роки спливають безупинно...
Скільки ще відпущено для нас?
Тихо сад радіє без причини,
Марить про весну в останній раз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468118
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Ірина Хміль