Вона була моїм дзеркалом. Казали така схожа на мене. Моя копія, адже я старша на кілька секунд.
Вона розуміла мене як я сама. Ми були одним цілим, хоча й одягалися по різному.
Для них.
Ми знали, що ми не просто схожі. Ми нероздільні.
У нас одні таємниці на двох. Наче доля дала мені змогу існувати в двох тілах. Я знала, що і для неї все саме так.
Отже, шанс нам випав таки унікальний і ми користалися ним як могли і вміли.
Як інші без цього обходяться?
Ми мінялися одягом і жартували зі світом. Вдвох ми були вдвічі сильнішими.
Ми були щасливі і не мали потреби ні в щоденнику, ні, навіть, в друзях. То лише правила гри.
Ми самі були собі світом і царювали там.
А сьогодні вона сказала, що закохалася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468109
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Траяна