В вирій бусоли летіли
І спинились відпочить,
Попоїсти захотіли
І водиченьки попить.
Десь взялась буря злая
Все снігами занесла,
І замерзла буслів зграя
Недалеко край села.
Лиш один із зграї бусол
Дивом вижив в бурю ту,
До людей прибитись мусив
На їх милість на святу.
Люди його підібрали,
В теплу хату принесли,
Доглядати його стали
Аж до самої весни.
Потепліло - відпустили
Хай літає повесні,
Він махнув крильми щосили,
Став кружлять у вишині.
Довго ще кружляв, курликав,
Мов прощався назавжди,
Або може когось кликав,
Мо’ казав, що підожди.
Я віддячу вам вже нині,
У квітучую весну,
Я дитятко у хустині
Вам на щастя принесу.
Не кидай нас буселечко,
Зоставайся з нами жить,
Побудуй собі гніздечко,
Будем ми тебе любить.
Приведе там буселиха
Пташеняток - буселят
Будеш ти відводить лихо
Від гнізда і наших хат.
05.10.97
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467646
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: Юрій Грищенко