Просто було трохи боляче.
Трошечки. Майже нечутно.
Просто горіли мости чиїсь
Полум*ям незгасимим
Просто було трохи сонячно.
Серед осіннього смутку
Просто злетіла душа увись -
Перетворилась на іней.
Просто було так примружено,
Очі зшивались іголкою
Трошечки..трошечки боляче
Їх розрізає життя.
Просто хотілось би з осінню
Знов розливати калюжі,
Та мерзнуть очі від холоду.
Інеєм вкрита щока.
***
Цікаво, а Місяць і зорі завжди всім потрібні?
А сонце — я знаю, що дехто не любить його.
Але ж вони світять яскраво у наші віконця
І їм до байдужості нашій — давно все одно.
Чомусь тільки люди не хочуть любити від серця,
Чомусь нам потрібно, щоб хтось неодмінно любив.
І всі наші чари бувають страшніші від перця...
Хоча, що з нас возьмеш.. Бо пил...він і є тільки пил.
Та ні... серця різні.. я просто заплуталась трішки.
Я просто не те в голові увімкнула кіно,
Мене просто больно вкусила така рідна кішка...
А втім...все одно..все одно...все одно...все одно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467639
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: Юліанка Бойчук