Чорний кіт крокує понад містом
Вигнувши ракетою хвоста...
Вкотре серед люду стало тісно
Й істинному спільнику кота...
Розпустивши чорную копицю
І замкнувши горницю вагань
Піднімаюсь східцями все вище...
Щоб перепочити від зітхань...
Видершись ведмедкувато вгору
І підпавши під небесний вплив
Запалюся провідною роллю
Проковтнувши галактичний пил...
Уввібравши місячне відлуння
І відклавши кучері тривог
Звалюсь на знайоме підвіконня...
Дива зачерпнувши у зірок...
Панна із котом блукає містом
І всміхає леді Темноту...
Щоби й їй не було надто тісно
З Місяцем припише рандеву...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467556
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2013
автор: Христина Рикмас