Такі короткі і водночас довгі гудки,
півільно рухаюсь, рахую кожний крок,
іду вперед, в нікуди і нізвідки,
протираючи свідомість свою до дірок.
Ніч морозна, ніч сьогоднішня якась кам’яна,
жадібними ковтками заливаю душу,
ти знаєш, ти така хвилююча і п’янка,
коли танцюєш оголена, коли ти без фальшу.
Сніговики — охоронці стоять, тут то там,
скоро до всіх прийдуть діди морози і санти,
а я за твій один дотик життя віддам,
я за тебе готовий душу продати !
Не надриваючи голос, бормочу щось під ніс
прямую як завжди нізвідки в нікуди,
шукаю в словах твоїх і моїх хоч якийсь зміст,
залишаючи після себе сліди розрухи .
Такі короткі і водночас довгі гудки,
коли абонент як завжди недоступний,
у мене усе добре, тільки, навпаки,
я ще тут, ще живий, присутній ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467327
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Віктор Непомнящий