Життя то є вокзал,
Де метушня панує
Та ще нервовий шал,
Який усіх дратує.
Снують туди-сюди,
Про щось кричать, говорять,
Щезають в нікуди
І гірко плачуть з горя.
Хтось спить собі в кутку,
Хтось ближнього грабує,
Хтось вірить кулаку,
Красою хтось торгує.
Життя то є вокзал,
Де кожен щось бажає,
Невдач здолавши шквал,
Найкращого чекає.
Та всі, які прийшли,
Вокзал життя покинуть,
Зробивши, що змогли,
У далину полинуть.
01.12.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466992
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Георгій Грищенко