Поблакитнішало небо,
Зеленішає земля,
Кращої пори не треба
Для чарівностей тепла.
Забуваються морози
І колючий вітровій,
Під весняні перші грози
Прокидаєшся до дій.
Чуєш скрізь пташиний щебіт,
Як сади від бджіл гудуть,
Бачиш як хмаринки в небі
Потихесеньку пливуть.
Так повітрям легко дихать,
Що яснішають думки,
На душі приємність тиха
Аж чманієш залюбки.
У весни якісь флюїди,
Вони діють на усіх,
Затихають самоїди
І лунає їхній сміх.
Як блакитнішає небо,
Зеленішає земля –
Настигає всіх потреба
Відкриватись для тепла.
Оживає все довкола,
Щоб кохати і цвісти,
Проспівати своє соло
І в майбутнєє піти.
18.12.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466787
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.12.2013
автор: Георгій Грищенко