Сонцестояння не вище стояння ранкового,
Я один - ти одна, і наше майбутнє темне,
Колись відпиши і пришли мені птаха поштового,
Нехай, що було і пройшло, те було не даремне …
Мокрий сніг падає плавно на землю,
Книги запилені часом лежать на полицях,
Я ще один і не маючи самоконтролю ні сенсу,
Дивлюся на відчай у стомлених лицях.
Не кидайся більше ніколи словами гучними,
Вони надто сильно впиваються прямо у душу,
Відчай ще лізе із мене словами брудними,
Хоча в середині, я зроблений ніби із плюшу ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466675
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Віктор Непомнящий