Змерзло тіло, змерзла думка,
Все затихло до весни,
Кожен мовчки їжу хрумка
І рожеві бачить сни.
Наче вже весна співає
Пісні радості й тепла,
Все, що стихло, оживає,
Навіть душі і тіла.
Роздягаються дівчата,
Виповзають з теплих шуб
І пищать як ті курчата,
Тільки спить столітній дуб.
Він весні не довіряє,
Забагато бачив їх,
Про тепло весна співає
І бере до рук батіг.
Батогом своїм холодним
Може все живе побить,
Ризикнуть листочком жодним
Дуб не хоче, бо болить.
Молоді кущі й садочки,
Щиро вірячи весні,
Розпустили вже листочки
Під чарівні ці пісні.
А смілива абрикоса
Навіть викинула цвіт,
Хоч без листя, гола й боса
І одна на цілий світ.
Молоді спішать пожити,
Довіряючись весні,
Хоч старі беруться вчити,
Що бувають чорні дні.
12.01.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466575
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Георгій Грищенко