Молодість буяє у свій мак,
І час від часу усмішка сіяє,
У житті вже не цвіте будяк,
Але чогось мені не вистачає.
Маю поряд я живих батьків,
А на порозі матінка чекає,
Для любові нам достатньо слів,
Але чогось мені не вистачає.
Ну що, здавалося б, ще треба?
Як соловей моя душа співає,
І звожу очі я до неба,
Проте чогось мені не вистачає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466511
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Плюта Вікторія