Не ворухнеться, причаївшись, вечір,
Урозтіч кинулись відсіль вітри.
Не вовк - ягня сидить в руні овечій,
Казок, хоч повні пригорщі, бери.
Спокійно, отже лагідно на серці,
Спочинок на почин діянь добра.
Не тіпається у скаженім герці,
Єство, та з острахом не завмира.
Ой, хороше, ясниця вечорова,
Цілує душу, грає в унісон.
Напівмолочна, млосна колискова,
Дбайливо кутає у диво - сон.
Прогулянка вдалася пречудова,
Зрівнятись з нею важко навіть сну.
Частіше повертайся, мить казкова,
Весь клопіт денний без вагань віддам,
за неї, за одну ...
05.01.02р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46595
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2007
автор: Микола Шевченко