Іще крок і кінець, а тобі все байдуже.
Я минула як тінь, сто таких промине.
Навіть небо за мною заплаче, затужить,
але ти не згадаєш ніколи мене.
Іще крок і провал, і нестримне падіння,
що до цього було - все зійде нанівець.
Ти - холодне, бездушне і черстве створіння,
не початок ти мій і не ти мій кінець.
Я зірвуся із краю під звук канонади.
Та під літнім дощем знов захочеться жить.
Я ніколи тебе не навчуся прощати,
Ти ніколи нікого не зможеш любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2013
автор: Валерія Кропівна