Мені сьогодні снилося, що ти мені наснилася,
І чорт забирай це було настільки чудово,
Хоча і душа моя наче електрони у тілі билася,
Хотіла на волю ніби несказане чи забуте слово.
І ніякими мовами світу не передати мій відчай,
Ніякими жестами не показати розчарування,
Мій німий крик лише це може засвідчити,
І мого невичерпного смутку капля остання.
І слова несказані потонуть у нашій пам’яті,
І дії незрозумілі відтепер ніхто не осудить,
Відчуй так як є, ми з тобою назавжди прокляті,
Бо словами ванільними мене як ніколи нудить …
Я сьогодні нап’юся без цукру гіркої самотності,
Я сьогодні знову засну один як і вкотре,
Бо в очах моїх білих, рівень високий вологості,
Візьми парасольку, сьогодні на вулиці мокро …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465171
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2013
автор: Віктор Непомнящий