Так як є завжди не буде,
Мудро кажуть у народi,
Бо життя мiняють люди,
Особливо на свободi.
Але є такі ще люди
Не бажаючі нового,
Агiтують всiх усюди,
Щоб вернутись до старого.
Ми старе запам`ятали,
Знаєм що тоді робили
Як боки усiм нам`яли,
Як тягли останнi жили.
Як селян в колгосп загнали,
Безкоштовно в них робили,
I тортур яких зазнали,
I як голодом морили.
Пам`ятаєм як чекісти,
Всіх стрiляли та душили,
Не давали пити й їсти,
Жить в комуні нас учили.
Як вiд мови відучили,
Що була нам ненька рiдна,
I вже майже приучили-
Ми рiдня їм, але бiдна.
У мiстах тоді раділи,
Що ковбаси так дешевi,
Правду слухать не хотiли,
Як живуть в селi мiсцеві.
Можем ще згадать чимало,
Ми нічого не забули
З того, що на вік пропало,
Ми не плачем за минулим.
То ж не будемо просити,
Щоб старе до нас вернулось,
Сьогоденням будем жити,
Щастя щоб до нас всміхнулось,
15.05.97
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464747
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.12.2013
автор: Жора Грищенко