Хто вам сказав – ви не такі,
Шановні українці?
Хто має вас усі віки
За безпорадних вівців?
Оті що раді потурать
Маленьких до відваги
Побитися та погорлать,
І нести зради стяги.
І поки ви йдете вперед,
Щоб стати модним, штивним,
Посиплють ваш менталітет
Ще й послідом пташиним.
А може ти хоч не герой,
Шановний українцю,
Та все ж достойніший, як той
Зразок із заграниці.
Що ради світлого життя
І день, і ніч – по колу,
Та в піч скида своє сміття,
І дудлить кока – колу.
Не падай! Видно ж, як кричиш
«Прийміть мене - я гордий!!!»,
Тим не прикрасиш ні на гріш
Свого обличчя - морди.
Штивний – твердий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464495
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Аня Муравська