Господи, я зайшла у нього по горло, я вилилась пійлом в його стакан. І коли він загубить десь волю до влади, Ти справді будеш за мене радий. В ньому болю занадто - ніжності брак.
Господи, хай буде так.
Я принесу йому себе в жертву - мертвому з-поміж мертвих. Спалю всі тотеми, відкину омани, віддам наймогутніші талісмани, віддам все з минулої ще зими.
Чорт візьми.
Де тепер моє я? На морському на дні, що прадавній віщун відкриває лиш обраним. Я там борсаюсь десь у його глибині. Де немає музик, де відлуння лиш від органа.
Глибина, не чіпай, я шукаю на дні себе...Я шукаю на дні його.
Доріана.
Він не є моїм Богом, не може вершити діли, там ще сотні таких як я,що за ним ниділи. Я тікала від них, від ударів їх боронилась ,і допоки шукала тебе, любий, я так втомилась...
Він не слухає геть, не цінує усіх моїх спроб.
І цілує мене.
Пулею.
Прямо в лоб.
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464451
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Помаранчева дівчинка