Доріану

Господи,  я  зайшла  у  нього  по  горло,  я  вилилась  пійлом  в  його  стакан.  І  коли  він  загубить  десь  волю  до  влади,  Ти  справді  будеш  за  мене  радий.  В  ньому  болю  занадто  -  ніжності  брак.

Господи,  хай  буде  так.

Я  принесу  йому  себе  в  жертву  -  мертвому  з-поміж  мертвих.  Спалю  всі  тотеми,  відкину  омани,  віддам  наймогутніші  талісмани,  віддам  все  з  минулої  ще  зими.

Чорт  візьми.

Де  тепер  моє  я?  На  морському  на  дні,  що  прадавній  віщун  відкриває  лиш  обраним.  Я  там  борсаюсь  десь  у  його  глибині.  Де  немає  музик,  де  відлуння  лиш  від  органа.

Глибина,  не  чіпай,  я  шукаю  на  дні  себе...Я  шукаю  на  дні  його.
Доріана.

Він  не  є  моїм  Богом,  не  може  вершити  діли,  там  ще  сотні  таких  як  я,що  за  ним  ниділи.  Я  тікала  від  них,  від  ударів  їх  боронилась  ,і  допоки  шукала  тебе,  любий,  я  так  втомилась...

Він  не  слухає  геть,  не  цінує  усіх  моїх  спроб.

І  цілує  мене.
Пулею.

Прямо  в  лоб.

Помаранчева  дівчинка

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464451
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Помаранчева дівчинка