Z оDного тіSта…


Ти  знаєш,  слова  зайві  коли  поглядом  ріжеш
ті  ночі,  де  ми  ділили  на  два
ти  питала  «Чому  у  мене  так  віриш?»
дурненька,  з  тобою  повірив  в  дива…

я  знаю,  я  вірю,  я  хочу
триматись  до  купки,  бути  взаємним
ти  повітря,  що  мої  легені  лоскоче
і  це  все  що  між  нами,  воно  потаємне…

отож  мила,  не  викидай  сіль  життя  з  підвіконня
не  розсипай  сни  –  намистинки  по  вулицях  холодного  міста
нехай  хоч  проковтне  нас  реалій  безодня
але  признай  ти  і  я,  з  одного  ми  тіста…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464432
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: EroS