Я думаю, що закінчу життя самогубством,
Та якщо обирати, то краще у катастрофі,
Мені просто болить, там десь, за самолюбством,
Так само як і землі коли прокладаємо шлях до утопії.
Моє місце не знайде в цих поколіннях,
Моє місце за значення абсолютно незначне,
І сонце спалило мої коріння,
Хоча й сонце немає ніякого значення.
Руки мої побували у мороці,
Тіло гниє від їжі та алкоголю,
І тепер не відбілитися у молоці,
Бо я не відчуваю ні жалю, ані болю …
І ця порожнеча в мені не вбиває,
І ваші слова, ваша заздрість не ріже,
Я народився запізно, просто таке буває,
Я народився зарано, в часи надто ніжні …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464391
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Віктор Непомнящий