Ти начебто підозрюеш про зле:
Так палко бережеш мене,
Але не вберегти тобі
Того, що Бог забере собі.
Нервово на годинник споглядаю,
Котра ж година-думаю, гадаю.
Він підійшов і на коліна впав-
Про сльози серця ще не знав.
Мені лмшилося чекати на життя,
Його чекатиме інакше майбуття.
У кожного своя тепер доріжка,
А доля біла як та сніжка.
Ти не малюй собі в уяві мрій-
Цей морок щастя не зна' подій.
І що ж про те скажуть люде?
Прокинемось, побачимо, що буде.
Мені не треба "ваші шати".
Прошу лиш правду розказати,
Але так як у всіх нема лиця,
Не буде певно й майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464098
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2013
автор: Окса555