Ти ж знаєш, вона боїться її...
Вбивці душі...ласкою...
Не даруй паперових крил.
Це так страшно злетівши - впасти.
І як пишеш критику пастою,
Не забудь, що комусь ріжеш вени...
Ти насправді любов*ю натхненний?
Маєш мудрість зашити їх вчасно?
Не буває Всесвітнього щастя.
Та на зошитах всіх "Dimicandum".
А ти знову їй ставиш капкани.
Замість того, щоб взяти зап*ястя.
*Dimucandum (лат.)- треба боротись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463890
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2013
автор: Юліанка Бойчук