Хіба ми зможем розтопити лід,
Що залишае в серці слід?
Хіба ми зможем повести розмову,
Коли довкола нас лиш змова?..
А ми беззахисні раби,
Шукаем правди і мети.
І лиш стираемо підошви,
Людей чимало, людей як мошви.
Усі чіпляються за гак,
Протести, страйки і повний знак.
Уже все ловим на льоту,
Танцюють всі вже на льоду.
Хтось пильно дивиться в ілюмінатор,
Комусь ще крок і ступить на екватор.
Життя усім малюе своі грані,
Боже, не допусти такого як в Афганістані!
Нам треба жити і творити,
Когось забути, комусь простити.
Хтось пильно дивиться на нас,
А нам начхати вже на вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463797
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2013
автор: Окса555