Не відчиняй мені дверей,я вже не хочу.
Я повернуся,де без тебе буде ніч.
Ти покохаєш,це я знаю,не пророчу,
Але ніхто не відповість у чому річ.
Морозить дощ в повітрі крапельки водиці,
І по дорозі візеруночки плете.
́І падав сніг так дуже довго.Рукавиці
Мені метелиця на саночках везе.
Не відчиняй дверей,я зовсім ще маленька.
Я плачу,в мене зовсім мудрості нема.
Та лишусь я без тебе мій рідненький...
Плела з водиці сніг старесенька зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2013
автор: Відочка Вансель