В чарівному вродилася я краї:
Де небо дістає верхів’я лісу;
Туман у лузі схожий на завісу;
Й одвічний спокій, той що серце крає.
Дух квітів у спекотному повітрі;
І верби розкуйовджені на вітрі;
А потічки, заплетені у лози,
Без берегів, коли перейдуть грози.
................
І їду я з країв сюди далеких
Побачити як носять жаб лелеки,
І дятла у старезному садку
Що з серцем в унісоні – тук-тук-тук...
Мені тут килим стеле ковила,
Всміхається на сонці конюшина...
А з нею вся земля моя мала,
Квітчаста, наче мамина хустина.
А там он, у поклоні дика груша
Ще та, яку ми злазили дітьми...
Ой, мамо..., мамо.., чом же сльози душать
Вертаючись з чужої сторони.
І знаєш, в світі радощів багато,
Але не тих, що ти колись дала...
Ой мамо.., мамо, вже немає й хати,
А я за ними їду до села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463659
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2013
автор: Аня Муравська