Коли я був би мільярдером,
То ще б мільярдик заробив,
Закрив би рота горлодерам
Та їх у шахти опустив.
Зробив би ще багато лиха,
Себе гетьманом об’явив,
А над Дніпром, що ледве диха,
Палац гетьманський спорудив.
Дніпром на катері б катався,
Країну б всю відбудував,
В полон нікому б не здавався
І відсіч недругам давав.
А кожному громадянину
Мільйончик дав би заробить,
Щоб не розводили малину,
Бо гріх грабунком звично жить.
Тоді би не тікали з дому
Шукати кращого життя
Й не заздрили б нікому,
Що менше там, ніж в нас сміття.
Як ти не хочеш жить як треба
Й Вітчизна в тебе інша є,
То я стрибатиму до неба,
Як відлетиш в гніздо своє.
Коли я був би мільярдером,
То тільки так я б і вчинив,
Не називався б гером, сером,
А українцем вічно жив.
Та я мільярдів мать не буду,
Тож все, що хочу, не зроблю,
Свою же мрію не забуду,
Бо Україноньку люблю.
30.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463445
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.12.2013
автор: Жора Грищенко