Завмерла у душі журлива мряка,
Туманом очі застилає іній;
Погода на душі стоїть ніяка
Й не залишає жодної надії.
Холодна осінь загорнула крила
І оголила землю непритомну;
Забуло сонце, що воно нам миле,
Сховалося у хмару забобонну.
Забув і вітер радість нам приносить
І лише дражнить зимними вустами…
А серце так тепла у нього просить,
Так мерзне під бездушними руками!
І золото шерхотить серед кроків,
Та золото те все якесь несправжнє.
Воно, немов слова сліпих пророків,
Хоронить віру в справжнє назавжди…
А все тому, що вже минуло літо
Й різноманіття снів, й фантазій босих…
Тому, що за вікном вже сумовита,
Меланхолічна і журлива
осінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463168
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2013
автор: Татка01