Роооооооооооооооо
Роооооооооооооооо
Рооооооооооооооооо
Змах
Крил
Сягав
Би
Завойованої
Землі
З дивами
Каламутногубими
Фінальні титри
Сягають
Тирів
Де наші
Маленькі
Здушені
Душі
Граються
з понівеченими
серцями
примарних тигрів
поза
грою
мімікою
сухожиль
облич
не існує
поганих
доріг
існують
усі колісниці
в снігах
безсонячної
безсонної
маленької
невтомної
втамованої
грою
на кісточках
пальців
в’язниці
ти можеш
кричати
відстрілюючи
диковинні
відголоски
змерзлих
птахів
ти можеш
й мовчати
надалі
протаранювати
начебто
небайдужістю
усі
двері
котрі відчиняють
мої вітри
та мені здається
що хмари
вже спустились
на пустотливий
берег
пустелі
й небо зчистило
шкіру
від
від чорного нальоту
сховались
поховані
мурахи
й сховали
зуби
прибережні
порти
це звершення всього
мій друже
це звершення сконає
мій чарі́вний друже
ти
ти
ти
завершуються ночі
в котрих ми намагались померти
танцюючі скелети
вкажуть шлях
руками
повними
ледь тліючих конвертів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463094
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2013
автор: Immortal