Закружляв у танку несміливо
перший сніг, ранній сніг, тихий сніг,
ми з тобою зими не любили,
наче діти, раділи весні.
Бо вона усміхалась привітно,
дарувала принадність надій...
Це у квітні, далекому квітні
ми були ще такі молоді.
Давня казка минулася, мила,
наче зовсім не з нами було.
Час безжально знесилює крила
і зажуру кладе на чоло.
Перетнулися наші орбіти,
і, хоч снігом іскрить сивина,
та із квітня, далекого квітня,
сонце знов усміхається нам.
Хай кружляють найперші сніжинки,
ще не випита радість до дна.
Час прийшов святкувати обжинки,
а у мене на серці - весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2013
автор: stawitscky