Я бачив як ліс буйний вітер ламав,
А той зашумів і від болю стогнав,
І думка снувала у мене одна,
Чом доля безвинних так дуже сумна,
А вбивець скажений і далі живе,
Що хоче ламає і трощить і рве.
Я чув за що батько синочка убив,
Сирок той не з’їв, тож скажений й провчив,
Убив захисницю, дружину свою,
О, Боже, мій милий скажи я молю,
Навіщо скажений убивець живе
І мучить невинних і нерви нам рве.
18.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462874
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.11.2013
автор: Георгій Грищенко