сполохана істота Вечір
замуровує цукрові двері неспокою,
хижо ховає за ними джерела
чи то імлистий килимок шкіри.
посеред тиші падає зерня розрухи,
поливай щодня чи то дмухай
своїми цупкими вітрами-
не буде рости.
ось тобі дощечка або дзеркало,
малюй себе,
молись собі
щоб не знати прощання ніколи.
сполохана істота
гортає квіти на простирадлі
живіші за їх небесних близнюків,-
ось тобі дзеркало
сплю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462456
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2013
автор: Biryuza