Бажання всі ідуть по висхідній -
іскра вчорашня полум’ям палає.
Ми це з тобою дуже добре знаєм,
та нестачає сил сказати "ні"
Невідворотність сяйва блискавиць
це благодать, чи,може, кара Божа?
Зітхни й заборони - "Цього не можна"
візьму у шори пристрасність зіниць.
І знов пірну в коловороти справ,
в таке безхмарне, вилиняле небо.
Життя спокійне - а кому це треба,
якщо іще на цвинтар не пора?
Я стрепенусь - які мої літа?
Довкола стільки радості і світла!
Усе віддам, щоб на зорі досвітній
зітхнула й тихо вимовила "Так".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462127
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2013
автор: stawitscky