Вас так багато у моїй голові,
А скільки різних крутиться імен,
Так хочу крикнути своїй любові …
Але насправді, я нікому непотрібен.
Скільки всього і скільки ще попереду,
Я бачу що знову п’яний місяць зійшов,
Знову пасе свою зіркову череду,
А мені вже третій десяток за половину пішов …
З вас більшість скаже, що я певно хворий,
Що я божевільний якщо так кажу,
Але хто його знає чи світ мій просторий,
І чи не виставив на продаж я душу свою !?
Вас так багато у моїй голові,
Скільки всього несказаного маємо написати,
Скільки ще проллється як сліз так і крові,
Бо історію неможливо змінити чи переписати.
Хе-гей, стривай, я хочу день не повертати,
Я хочу жити далі зі своїми помилками,
Так веселіше, правда, що не можеш знати,
Якими доля ще тебе закидає палками.
Але насправді, обертайся трішечки назад,
Можливо ти когось важливого вже загубила,
Я вірю люба в тебе буде дім і буде сад,
Я вірю в тебе, хоч мене ти й крихти не любила …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462029
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: Віктор Непомнящий