Ще не сміялись конвалії в ваших руках,
пролісок сни додивлявся свої світанкові
як забриніла мелодія пісні дзвінка -
магія весен на крилах надії й любові.
Я стрепенувся на поклик магічний оцей,
аж загойдало у вальсі чарівне сопрано,
сонце іскрилося, наче вінчальне кільце
золотом щирим на ніжно-блакитнім екрані.
Що ж це ти весно чаруєш лукаво отак,
знов я в полоні солодких і пристрасних марень,
знов забуваю турботи й прожиті літа
і повторяю утисячне долю Ікара.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461831
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2013
автор: stawitscky