Твої долоні,як на курси кораблі,
Лягли теплом мені на скроні...
В тобі є щось від древніх королів,
І твої сльози-теплі і солоні....
Вже затопили береги,
І змили пісочні замки...
А я не маю більш снаги,
Боротися,виходити за рамки,
усталених меж,засторог і табу...
ношу тебе в серці де б я не був!
Сподіваюсь,ти це знаєш,
Мене ще досі відчуваєш...
Хоча б,на йоту,хоча б трошки,
Але я для тебе чиста дошка:
Табула раса,
нічого окрім порожнечі...
Нікчемні фрази,
байдужий вечір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461633
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2013
автор: Той,що воює з вітряками