Княгине наша, славо України,
понад кордони, гони і віки
Ваш незрівнянний голос вільно лине.
То чому ж зажурились земляки?
У Вашій пісні колоситься нива,
і збита копитами ковила,
і руки мами, що кладуть дбайливо
хлібину пишну посеред стола.
І дух Вітчизни - гордий і величний,
волошки сині на краю села,
і голос серця до єднання кличе,
до віри, до кохання, до добра.
Чому ж так рано перейшли у вічність,
чи від напруги лопнула струна?
Горять печально поминальні свічі
і каплі душі пропікають нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461501
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: stawitscky