Дозволь мені піти з тобою,
Не поспішай, мене зажди,
Любов візьмемо із собою
В небесні райськії сади.
Все інше нам не знадобиться,
Полинемо ж у інший світ,
Де нам не треба вже трудиться
За кусень хліба та обід.
Та почуватися дурнішим
За працедавця крутія,
Стає там кожен зовсім іншим,
Зникає завидків змія.
Дозволь мені піти з тобою,
Не поспішай, зажди мене,
Бо я люблю тебе до болю
Й безжально кину все земне.
15.11.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461414
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2013
автор: Георгій Федорович