Як зле, спішу я у вірші
Шукати спокою в душі,
Бо часто щось на віражі
Лечу я на межі.
Такий вже видався наш час,
Де лад і спокій не для нас,
Де йде буденність без прикрас
Й зве серце на Парнас.
Он по роботі щось горить,
Дружина сердиться, мовчать
І мати хвора, вже лежить.
І де добра ловить?
Держава тисне, давить, б’є,
Надій на завтра не дає,
Добробут часто не взнає,
Кубло розпука в’є.
Одне лишилося мені:
Забути ці бездушні дні,
Розбурхати віршів вогні
Й у цьому щезнуть сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461250
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: Мірошник Володимир