ВИЯМОЧКА

со́мна́мбули  –
невільники  по́вні,
нічні  блука́льці  –  ловці́  
ілюзорних  райдуг,  примру́жено-глауко́мних:
во́дить  на  манівці
неви́дима  сила  –
і  до  нас  води́ла...

шо́ри,  оброть,  батіг,  вуди́ла…

маре́вна  сила,
непевні  слова  нав`язує  і  нани́зує:
не  дивись  угору,
не  глянь  дони́зу  –
ступай  одчайду́шно
по  гнилому  даху-карнизу,
а  осту́пишся  –
воля  твоя  така,
ви́щерблена  і  крихка́…

ви́дива,  міражі…
пото́птані  о́рдами  хра́ми  –  
сухо  лу́зкають  під  ногами  
слів  оскве́рнених  вітраж́і…

ле́за,  грані,  кинджали-ножі,
у  табакерці  се́рця  –
клубками
змії-вужі…

розта́нули,  
розчини́лися  у  колоїдному  молоці́
правдолю́бці  і  правдоно́сці:
ша!  глаша́таї,  тихо…
буди́ти  сомнамбул  –  і  вам,  і  їм  же  самим  на  лихо!

сіль  землі
зникла  у  мо́році,
у  тума́нному  розчинилася  молоці́:
ведуть  до  прірви  упевнено
сліпців  –  сліпці…  

…а  ви́дасть  себе  
випадково  який  зря́чий  –
кри́кне,
що  па́губу  спільну  бачить,
за  мить  і  зникне  –  
у  золотій  чи  у  залізній  клітці,
зо  свинцево-обтічною  кулькою  в  серці,
чи  у  скроні:
зрячі  серед  сліпців  –  
небезпечні  і  безборо́нні…

Слово  –
доспі́хи  лицарські  із  Вогню  і  Криці,
маяк…  
сві́тла  стру́мінь  двосі́чний,  
ключ  дові́чний  
у  джерельній  крини́ці…

Поет  -
*вежа  сторожова́  !
під  ногами  –  землі́    основа,
ореолом  Сонця  уві́нчана  голова́…

неприборкана  сила  
се́рця  навстіж  одкри́того  –
Слово-си́стола!
правди  градом
по  «гранях  гранітних»
голі́в
і  «котлетами  заяло́жених»  роті́в  кори́тах…

у  результаті?

ізловчи́лися  та́ті
сліпі-підслі́пуваті  –
на  дрібні  мутнова́ті  напівслівця́:
благородний  звір  –  сам  іде  на  ловця…

…і  поси́палися  
на  противагу  Слову  –  
слова́,  слова,  слова,
сла́ва…  
чіпка  і  лукава,
поло́ва…  
отруйні  заздрощі  –  си́тява  похвала́:
му́скусно  ляскають
у  спітн́ілі  липкі́    долоні  –
не  пробира́є?  не  пробива?..  
лицар  ду́ха,  кажете…  зрячий?
ну,  побачимо  –  чи  побачить…

«…лицарю,  вам  сюди,  сюди…
обере́жненько,  тут  у  нас  бутафорські  схо́ди…
усього  три  умовні  сходи́нки…  
ведуть  до  спальні…
там  чекають  на  вас  рю́шики,  і  про́стині-фіранки́,  
як  зимо́ві  ра́нки  
на  Евересті  –  хрумкі-крохма́льні…
сюди,  сюди  –  у  будуар:  
такому  достойному  лицарю  –
по  достоїнсту  щедрий    дар…

…там  на  ві́кнах  –  скла́дчасті  плю́ші
і  шовки́    неваго́мо-прозорі,  
ну,  і  яка  вам  різни́ця,
чи  запа́лює  десь  там  і  хтось  там  –  зорі  і  душі?..
заплю́щуйте  очі  –  вам  насни́ться…

…а  ще  там,  на  столику  –
(заува́жили  то́нкощ  ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого  слоноко́стого  сто́лика?..)    –
під  вуале́ткою  –  пістоле́тик,
у  пістолетику  –  ку́ль-ка…

пахне  мускусом?..  у  по́тиску  липнуть  доло́ні?...
не  зважайте  –  у  вас  же  таке
висо́ке
і  світлоно́сне  чоло́…
і  симпатично-наївна  ви́ямочка  на  скро́ні…»

18.11.2013


*вежа  сторожова́    -  тут  у  прямому  смислі,  споруда,  висока  башта,  до  будь  якої  організації-секти  вжитий  вислів  стосунку  не  має  (а)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461233
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.11.2013
автор: Валя Савелюк