Зустрічаємось, розмовляємо
ми із долею тет-а тет,
щось утратили, щось надбаємо,
щось вже маємо, а проте:
Так цікаво знать, так бажається
подивитися за горизонт,
а стежинонька все петляється
мабуть бачити - не резон.
Що чека мене, доле суджена,
чи душа пуста, чи казна:
Візаві моя хитро мружиться -
а нащо тобі теє знать?
Хай любов твоя сіє радощі
та на батьківській, на землі,
по слідах твоїх підуть далі ще
юні пагони поколінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461231
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2013
автор: stawitscky