Збагнути тяжко - ми ж такі однакі!
Та напускні аматори- актори.
Вдаєм із себе, хоч напівпрозорі,
Самі собі влаштовуєм атаки.
Якісь, мовляв, ідейні, чи сімейні,
Розбіжності постійно виникають.
Ведеться в нас: коли когось з"їдають,
Спочатку світять посмішки єлейні.
У плетиві безглуздої вендети,
Нарощуються м"язи й фібріоми.
Вовкам підкину свіжої соломи...
Та не їдять її вовки - аскети...
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46116
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2007
автор: Микола Шевченко