Жовті лики
Моїх
Розтовчених
Святих
Кулаками
Гамсель
У всі
Двері
Не відчинять
Увійди сам
Вбий
Вбивай
Вбий
Вбивай
Собаку
що приховано
зникає
на ланцюгах
чужорідних
скроней
вона
псує
типологізацію
любові
у твоїх снах
розчиняє
твої
діряві
очі
в камінь
перетворює
усі дощі
наповнює
серце
зниклим
маревом
одурілих
курців
на розщеплені
меридіани
очорненого
зіркозгасання
перетворює
серцеві
божевільні
спалахує
ніч
спалахують
руки
срібноостанніми
зізнаннями
отримавши
над головою
символ
вічної
смерті
у вигляді
здохлого
ворона
парагвайського
жебрака
ти зібрав
чуму
в басейн
знеособлення
ти зібрав
лють
розкинувши
стяги
навпроти
комендантів
безвихідної
скінченності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461090
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2013
автор: Immortal