У натовпі чудово почуваєш,
Тут аура турбот і доброти
І тільки доленьку свою благаєш,
Щоб в натовпі побув як довше ти.
Тебе підтримають тут словом й ділом,
Лиш поважай навколо всіх і ти
І будеш з натовпом єдиним тілом,
Тут сила є й немає німоти.
Такий столичний натовп у нас, друзі,
Культурний та уважний до усіх,
Якщо буває іноді в напрузі
Тоді рятують анекдоти й сміх.
Хтось каже – натовп агресивний
І може революцію зробить,
Але вважайте, раб лише пасивний,
Себе лиш вільний хоче захистить.
Тому й не терпить і не поважає
Злодійства і пихатості людців
І натовп їх по своєму карає,
Лишаючи без статків і стільців.
У натовпу така вже справедливість,
Що випливає з програних змагань,
Бо нерішучість, м’якість і сопливість,
Кидає люд за виживання грань.
За право працювати й жить заможно,
Супроти олігархів-крадіїв ,
До боротьби людина стане кожна
Щоб не попасти в лави злидарів.
У натовпі чудово почуваєш,
У аурі турбот і доброти,
Тут силу натовпу сприймаєш
Як армію, де є бійцем і ти.
06.01.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460839
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2013
автор: Георгій Федорович