І знову листя виперло з землі,
Свіжо - красиве, вкрило чагарі.
І смітники, що люди поссипали
зеленими клумбеціями стали.
І тиждень по Великдню, і гробки в селі...
А в нашому підстарчому парку,
Розбитому в річницю десь- таку,
Світило любо грає в світлотіні.
Обабіч кладовища бузки сині,
Розносять йдучим пахощу п"янку.
Таке життя вирує - красота!
Цукерки й діти розмішались там.
А поряд - безкінечний, тихий спокій...
Як сонце ллє прибій в пісок глибокий,
Чорнилом зблискує могил плита...
І всяк присутній миттю врозумів,
Як хутко час сплина - аж бракне слів!
Який безхвостий та куций його відмірок...
І кожен пив, та частував горілок:
За матерів, батьків, дідів, а де- хто - й за синів...
весна 2002р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46076
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2007
автор: Микола Шевченко