Лиш сонце засіяло на порозі,
Замерехтів лише небесний схил –
А хлопчик вже чекає на дорозі,
Щоб першому попасти в магазин.
І хай малому тільки сім минає,
Для дитини зовсім небагато,
Він самотужки квіточку купляє,
Аби батькові зробити свято.
Але знайомі якось тут знайшлися,
Насміхаються з друга малого:
«Навіщо квіти ці тобі здалися?»
Хлопець каже: «Це для батька мого».
«Ха! Та ти татова мала дитина!
Хто ж це квіти батькові дарує?!»
І хай зітреться з пам’яті година,
Адже малюк із квітами сумує.
Та промовчати сили він знайшов,
Хоча сміялися і далі діти,
А хлопець витер сльози і пішов,
Щоб положити на могилу квіти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460759
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.11.2013
автор: Плюта Вікторія