Люблю я пити зранку каву,
Висить у хаті аромат…
І ти, сідаючи на лаву,
Дві чашки кави п’єш підряд.
На іншій вулиці чи в місті,
Тебе не знаючи в лице,
В думках лечу у небо чисте,
Для тебе стати промінцем.
Бо ми удвох на цій планеті,
Немов споріднені серця,
Нам не потрібен зайвий третій,
Бо двом ступати до вінця.
Та як знайти тебе, любове,
В який краях ти каву п’єш?
На нас чекає чисте поле,
Як в ньому ти мене знайдеш.
Ми не знайомі і далекі,
Дві крапельки на цій землі,
Приємний клекіт нам лелеки,
Та йдемо спати ми одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460423
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2013
автор: Віталій Назарук