Курив колись дідусь мій люльку -
Удома різав самосад,
У праву руку брав кавульку,*
Ішов в село… Тоді назад…
У нього жовті були вуса,
Напевно, то від буркуну**,
Люлька йому була спокуса,
Ховав її, як йшов до сну.
Проте бабуся добре знала,
Де люлька є і є тютюн,
Його сушила, знов ховала,
В тютюн добавивши буркун.
Коли збирались до вечері,
Він руки мив, сідав за стіл
І закривав до двору двері,
Ніколи в хаті не курив.
Вже дідуся давно немає,
Як на городі тютюну…
Дідуся люлька все ж чекає…
Що хтось закурить ще до сну.
* Кавулька – палка - ( часто різьблена) для старших людей загнута півдугою зверху на яку спиралися…
** Буркун (трава), що додавали до тютюну для приємного запаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460238
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2013
автор: Віталій Назарук