Ховалися зорі, як били громи,
По синьому небі хмарини пливли,
Сіяло півнеба і видно було,
Неначе у клубі дивились кіно.
А дощ наростав,, потім лив, як з відра,
Просили дощу і ліси, і поля,
Пожовкла трава заховалась у тінь,
Неначе боялась нічних мерехтінь.
А вибухи грому втікали удаль,
Неначе у кузні стомився коваль,
А дощ не змовкав, тихо стукав в вікно,
Такого дощу не було вже давно.
Стихали громи, зорі сяяли знов
І вечір від спеки потрохи схолов,
А дощ тихо йшов, він стомився - не лив,
Напевно йому бракувало вже сил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460012
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2013
автор: Віталій Назарук