Вереснева віхола

Я  завмерла.  Не  стало  ди́хання.
А  тоді  -  попустило  трохи...
Вересневим  безумством  віхола
Враз  накрила.  Чи,  може,  ро́ки?...
У  обличчя  жбурляла  золотом,
Рвала  клапті  в  листковім  пледі,
І  в  тунелі  зникала  молодість
На  старому  велосипеді...
Не  спинити.  Шляхи  розмічені.
Не  повернеться.  
                       Не  озветься.

...Озирнулася  юна  дівчина...
Ні,  не  я.
             Відлягло  від  серця...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2013
автор: Ірина Лівобережна